Стаття ієрея Андрія Сусола для італійського журналу SINDON Міжнародного центру дослідження Плащаниці. Україномовна версія
Напередодні офіційний сайт Закарпатської єпархії ПЦУ публікував новину про те, що стаття ієрея-капелана Андрія Сусола була опублікована у італійському журналі SINDON Міжнародного центру дослідження Плащаниці.
Нині до уваги читачів – україномовний варіант тексту, автором якого є отець Андрій.
Плащаниця і православна літургія
“Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив” , - щоденно під час Літургії ми згадуємо про Плащаницю. Це свідчить про особливу роль цього полотна та особливу шану, яку ми йому віддаємо, на рівні із іконами і навіть більше. Бо про ікони ми не згадуємо в богослужіннях, а про плащаницю - так. Що ж це за символ і чому він такий важливий для православних християн, і чи це лише символ? Розберемось разом із вами.
Символи у православ’ї грають дуже різну роль, починаючи від Хреста Господнього до ікон преподобних та мучеників. Ці знаки та зображення ілюструють та допомагають людині зосередитись на своїй вірі і приносити достойні плоди любові та покаяння.
Символ плащаниці займає особливе місце, навколо нього побудовано богослужіння найскорботнішого дня в році - Страсної П'ятниці. Плащаниця - це великий плат (на кшталт, великого богослужбового сакрального “воздуха”) із зображенням тіла Христового, після зняття з хреста, часто це зображення всієї ікони “Покладання до гробу”. На цій іконі зображено євангельську розповідь, в якій Йосиф Аримафейський попросив прокуратора Юдеї Понтія Пилата забрати тіло і поховати за традицією. Зняте тіло було обвите плащаницею, обмащене ароматичними маслами та покладене до нового гробу.
Для вшанування та поклоніння цей плат із зображенням Тіла Господнього несуть тричі хресною ходою навколо храму, а потім встановлюють на середині храму, прикрасивши квітами. Це відбувається під час вечірньої служби на Велику П'ятницю, перед Пасхою, до речі, в деяких західноукраїнських храмах дзвони в цей день мовчать, а дзвонарі вистукують в спеціальні дерев'яні грубі дошки молотками, або як на фото в спеціальні деркачі (пристрій. що видає ритмічний дерев’яний стук).
Навколо Плащаниці побудовані цікаві українські православні традиції. В Страсну П'ятницю не можна їсти до того часу, поки Плащаницю не винесли у храм, у деяких парафіях дотепер до цілування святині підходять на колінах через весь храм, що підходить духу Великого посту, щоб проявити смирення та вдячність великій жертві Христовій. Прикладатись до неї потрібно покаявшись, щоб “не давати такого цілування як Іуда”. Плащаницю не цілують в обличчя, але в руки чи ноги. Якщо дотримуватись нашої традиції то стоячи на колінах перед плащаницею двічі осіняємо себе хресним знаменням, цілуємо руки Спасителя, Святе Євангеліє, ноги, і ще раз хрестимось.
У записах паломниці IV століття Сильвії Аквітанки згадано подібні дійства під час вечірньої. Вона писала, що єпископ (швидше за все, патріарх Єрусалимський) у день Великої п’ятниці сідав на кафедрі поставленій біля Голгофи у оточенні дияконів. Перед ним на столі клали Святе Хресне дерево і напис, що був на Хресті. Патріарх тримав обома руками святе дерево, а віряни по черзі підходили до святині, вклонялись та торкались чолом і очима до Хреста, а потім цілували його. Подібний звичай був і в Грецькій Церкві, де архієрей виносив для поклоніння Святий Хрест. При співі слів стихири: “Поклоняємося страстям Твоїм, Христе”, ієрей та віряни тричі вклонялись до землі та прикладались до Хреста. Тобто, чинопослідування тягнеться з давніх-давен. Символізм плащаниці тісно пов’язаний із духовним змістом використання покрівців, а точніше – Воздуха під час проскомидії. Це вплинуло і на сучасний вигляд Плащаниці, яка є збільшеним Воздухом, з нанесеним на нього ікони гробу Господнього.
Із богослужбовим символом та предметом ми зрозуміли історичну традицію. А як же ставиться українське православ’я до Туринської Плащаниці?Туринська святиня викликає чимало питань серед науковців та вірян. Проте, це питання виключно справжності полотна, але не справжності страждань Христових. Тому ієрархами православними дана святиня шанується, а більшість із них вірять, що вона справжня. Проте, набагато більш важливим є саме страждання Христові, які ілюструє цей саван. З прибуттям сертифікованої копії Плащаниці, із ликом Спасителя до України, православні віряни отримали нагоду побачити такий далекий артефакт, відчути радість та вдячність Господу за наше спасіння. Через споглядання повнорозмірної копії Плащаниці з'явилася можливість усвідомити на зовсім мізерну частину ті страждання, що перетерпів Ісус Христос. Важливим чинником такої популярності Плащаниці у православних колах є праця науковців, що підтверджують історичність постаті Христа, що відповідає на сумнівні питання багатьох агностиків та противників Церкви у історичній площині. Копія Туринської Плащаниці, що зберігається у єпархіальному храмі преподобного Амфілохія Почаївсього у м.Ужгород, а також передана предстоятелю Православної Церкви України - митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, є символом беззаперечної Господньої любові, нашого спасіння, історичності євангельських подій. Є підтвердженням, що наука все ж прямує разом із Церквою та не заперечує її.
Копії лику Спасителя, вручну відображені на папірусі, передані Закарпатському краєзнавчому музею та стали дуже важливою частиною його фонду. Копія Плащаниці подорожувала Україною, відвідала більшість парафій Закарпатської єпархії, побувала навіть на фронті російсько-української війни. Цей саван вселяє надію близьким загиблих, допомагає силами пораненим та дає надію на перемогу воїнам і всій Україні.
Для українців ця святиня є особливою в період важкої кровопролитної війни з агресором. Росія забрала та зруйнували у нас чимало храмів, продовжує руйнувати церкву, плюндрує святині (як наприклад, Святогірську Лавру). І ми потребуємо підтримки міжнародної спільноти. Тому дарунок Міжнародного Центру Дослідження Плащаниці ми сприймаємо як дружній жест братів із Італії, завдяки якому набираємось сил та наснаги на нашу визвольну боротьбу зі злом. Бо де правда - там Господь.Оригінал