Різдвяне Послання єпископа Ужгородського І Закарпатського Варсонофія

БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ ТА ВСІМ ВІРНИМ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Дорогі браття та сестри! Христос рождається!

Щороку, святкуючи Різдво Христове, Свята Православна Церква нагадує нам про те, що Бог не залишив і тепер не залишає світ та кожну людину зокрема без Своєї любові та опіки. Свято Христового народження повинно зміцнювати в наших серцях віру в те, що «Бог так полюбив світ, що послав у світ Єдинородного Свого Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Свято це повинно пробуджувати в нас, християнах, духовні сили, щоб, за словами Спасителя, бути нам дійсно світлом світові й сіллю землі.

У сьогоднішньому суспільстві, на жаль, все частіше й частіше з’являються люди, які на словах іменують себе християнами, а за способом життя дуже далекі від Христа. Одні з них стають на бік сил смерті, інші намагаються стерти межу між добром і злом, між чеснотами і пороками. Деякі бажають виправдати агресію ворога, як природну якість людини, узаконити й дати свободу для всіх її низьких почуттів.

Все це призводить до того, що люди знову будують стіну між Богом і людиною, повертаються до стану душевного неспокою і роздвоєння душі. Нам бракує миру — спокою совісті, спокою серця, спокою життя. Людське серце завжди хвилюється пороками, заздрощами, наклепами, пересудами. Совість відчуває грядущий гнів за гріхи і неправду. Як те бурхливе море, так і людське життя хвилюється постійними війнами, ворожнечею, боротьбою за владу та земний добробут. Цей сумний і безпорадний неспокій є найбільшою перешкодою до щастя людей, це страшна отрута, яку посіяв диявол у людське серце.

Син Божий, що народився від Пресвятої Діви у Віфлеємській печері, звільнив від цієї отрути людське життя. Він влив у серце людини, в її совість нові могутні сили для його заспокоєння. Тому апостол Павло говорить: «Христос є мир наш» (Еф. 2, 14). І дійсно, лише у Христі Ісусі, Спасителеві нашому ми знаходимо спокій совісті, мир з Богом і запоруку миру у всьому світі.

Не даремно в час народження Христового ангели співали: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління». Ангели співали про той мир, який дарує Ісус Христос людині, про який ми завжди молимось за Богослужінням, промовляючи: «За мир з неба і за спасіння душ наших Господу помолимось!». Це той мир, що його влив Христос у жорстоке людське серце, закликаючи всіх до любові, смирення і милосердя. Це той мир, який руйнує всі мури ворожнечі і роз’єднання між людьми і народами.

Христос дійсно зруйнував усі перешкоди, що роз’єднували людей і народи. Він назвав Себе Сином не того чи іншого народу, а Сином Людським. Але християни, особливо їх деякі пастирі, побудували свої високі мури, що поділили Церкву Христову на ворожі табори.

Як можна проповідувати, що Христос зруйнував усі перешкоди і є мир наш, і водночас знову будувати нові стіни. Ця справа противна Христу. Під час Богослужіння усі Церкви підносять молитви до Бога про з’єднання всіх. Але яка це марна, фарисейська і богопротивна молитва, коли насправді, наприклад, так звані «канонічні», жодного кроку не роблять до об’єднання навколо Київського Престолу, а навпаки, щоразу, поширюють і зміцнюють міжконфесійну ворожнечу в Україні, навіть у цей важкий час війни.

А яким жалюгідним стало духовне життя людини! Це навіть не потребує доказів, бо ми бачимо бездуховність на кожному кроці, щодня і всюди. І все це через те, що люди змінили спосіб життя: все духовне стало для нас, людей, другорядним, а матеріальні цінності люди поклали в основу свого життя і діяльності. Не дивуйтеся дорогі браття та сестри, що діти не шанують батьків, а матері кидають напризволяще своїх дітей. Нехай не виникає у вас питання, чому ми, українці, такі роз’єднані. Об’єднують любов, правда, мир, жертовність, а гріх і всякого роду зло — тільки роз’єднують людей.

У ці святі дні Різдва Христового заглянемо у свої душі і правдиво оцінимо своє життя і те, що зробили, не зважаючи на свій стан у суспільстві. Якщо ми дійдемо висновку, що духовне начало переважає в нашому житті матеріальне, тимчасове, таке, що сьогодні є, а завтра зникає, то Син Божий не даремно народився. Якщо ж духовне ледь животіє, занедбане, десь лише в глибині душі, то Христос для такої людини, мабуть, даремно постраждав на Хресті і воскрес із мертвих.

Улюблені у Христі! Хай свято Різдва Христового спонукає нас завжди обирати Бога і все світле і добре, що сходить від Нього. Хай Господь надихає нас на християнське всепрощення, прагнення єдності та щире братолюбство. На цьому шляху хай зірка віфлеємська освітлює наші серця Божою мудрістю, благодатним теплом зігріває домівки, зміцнює здоров’я.

Сьогодні молитва наша радісна, святкова і світла. Помолімося ж Господу, щоб любов Христова зігріла наші серця, зміцнила нас духовно, посіяла зерна радості у спустошених душах, пом’якшила наші згрубілі та злі серця. Нехай із Різдвом Христовим у душі кожного з нас народяться любов і мир — церковний, національний, сімейний. Адже воістину, хто має любов, той сам стає джерелом правди і справедливості (Ін. 4, 14).

Сердечно вітаю всіх жителів Закарпаття, з великим і радісним святом Різдва Христового і Новим роком. Прославляючи народженого Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння, за радість і скорботу. Хай Господь буде милостивим до нас у випробуваннях нашої віри й любові і пронесе мимо нас чашу гніву Свого за гріхи та беззаконня наші. Хай благословення Боже перебуває над Українською державою, її воїнством та народом, і благословить нас справедливим миром. Амінь

Христос народився! Славімо Його!

Варсонофій

Єпископ Ужгородський і Закарпатський Православної Церкви України

м. Ужгород. Різдво Христове 25 грудня 2025 року Божого