ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПА УЖГОРОДСЬКОГО І ЗАКАРПАТСЬКОГО ВАРСОНОФІЯ БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ ТА ВСІМ ВІРНИМ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Дорогі браття і сестри! Христос Воскрес!

У цих словах пасхального привітання —і одкровення таємниці, і заклик до переможної радості, і виявлення любові, і побажання миру. Ці слова вперше вимовили, безсумнівно, ученики Христові, коли після безутішної скорботи вони раптом сповнились великої радості.

Як же вперше була сприйнята звістка про те, що Христос воскрес із мертвих? Після поховання Ісуса Христа, пригнічені скорботними подіями останнього тижня, змучені, залякані й безпорадні, ученики були приголомшені безутішним горем. В їхній пам’яті поставали Тайна вечеря, Гефсиманія, зрада Іуди, підступи первосвящеників, безпринципність Ірода, лукавство Пілата, несамовитість натовпу, жорстокість воїнів, зловтіха ворогів, переляк і безпорадність усіх Христових послідовників. Такою свіжою ще була картина прямування Христа вузькими вулицями Єрусалима до місця страти. Так гостро і так боляче все ще стояла перед очима жахлива й незабутня картина Голгофи.

Ученики шукали і не знаходили належного пояснення: як Він, Христос, Який творив чудеса, допустив, щоб Його взяли під варту, били, поранили, винесли смертний вирок, вивели на Голгофу і розіп’яли? Чому Він не оборонив Себе? Їхня віра зазнала тяжкого удару. Вони глибоко відчували і переживали крах своєї надії. Ось таким був духовний стан, в якому перебували ученики Христові після Його смерті.

І тільки Воскресіння Христове спроможне було запалити вогнем віри сумні, в усьому зневірені серця учеників. Тільки воно могло викликати в їхньому житті таку зміну. Тільки особиста зустріч з Воскреслим Христом могла перетворити їхню печаль на радість. Воскресіння Христове не було для учеників висновком розумових роздумів або предметом догмату віри. Кожен з апостолів, побачивши Христа живим, визнав цей незбагненний факт, визнав усупереч своєму розуму.

Радість Воскресіння Христового дійшла й до нас. З почуттям духовного захоплення ми святкуємо її в ці пасхальні дні. І коли чуємо: "Христос воскрес!", ми урочисто відповідаємо: "Воістину воскрес!" Для нас це не порожні фрази, не традиційна формальність, а проголошення нашої глибокої сердечної віри у Христа, "Воскреслого на третій день за Писанням". Ми мовби знову з трепетом переживаємо цю найчудеснішу подію, що сталася «на світанку в перший день тижня…" Думкою ми приходимо разом з Марією Магдалиною до висіченої в скелі гробниці Йосифа Аримафейського, де покоїлося тіло Розіп’ятого, і знаходимо тяжкий камінь відваленим, а гробницю — порожньою. "Чого ви шукаєте Живого між мертвими? — говорять нам ангели. — Його нема тут: Він воскрес!"

У світлі Воскресіння Христового набуває сенсу кожна людська особистість, передусім — любі для нас люди, їхні назавжди закарбовані в нашому серці риси, спомини дитинства, юнацькі пориви служити правді, щастя в сімейному колі, батьківська хата і все, що зветься Батьківщиною; вся неповторність життя, творчість людини, її героїзм, шукання і знайдення правди, боротьба і страждання за неї, краса видимого світу, незважаючи на зло, що існує навколо нас. Все це якнайтісніше пов’язане з відтворюванням людини і всього створіння, що має величезну цінність в очах Божих. Відновлення або спасіння випливає з втілення Сина Божого, бо «Слово стало плоттю і вселилося в нас» (Ін. 1, 14), з Воскресіння з мертвих Ісуса Христа.

У земному житті є багато радостей, але радість життя з Богом у душі — це вічна радість. Вона починається тут і в неї нема кінця. Про неї говорив Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16, 22). Радість знати Бога, вірувати в Нього і носити Його у своєму серці дає сили людському духу перемагати всі випробування, хвороби і страждання. Вона надихає віруючу людину на подвиги в ім’я любові до Бога і до ближнього.

В усі історичні періоди Церква Христова невідступно була з народом і разом з ним поділяла радощі і скорботи. І зараз вона закликає всіх нас іти шляхом любові до Бога, і благовістити мир для ближніх і далеких. Вона нагадує нам, що духовне життя, життя з чистою совістю, життя за правдою, самовіддана праця в усіх сферах людської діяльності служить благу нашого народу і що кожна людина, яка робить добру справу, до вподоби Богові. Особливо це важливо для нашого часу і для нашого суспільства. У роки жорстокої агресії росії проти нашого народу, живі й померлі сини й дочки нашої Вітчизни, як ніколи раніш, проявили жертовну любов. Спонукувані цією любов’ю, вони проливали кров за наше життя і свободу. Вдячна пам’ять вимагає від нас поминати в своїх молитвах тих, хто не повернувся з поля бою. Вічна пам’ять воїнам, які життя своє віддали за незалежність України!

Дорогі браття та сестри! Сердечно вітаю вас з Великоднем! Воскреслий Спаситель є наш Бог Всесвятий, Бог Всемогутній і Бог Людинолюбний, для Якого дорога кожна жива душа, що живе на землі. Він хоче, щоб ніхто з нас не загинув для життя вічного, але щоб кожен з нас, віруючи в Нього та виконуючи Його заповіді, ввійшов у радість свого Господа. Отож просімо Воскреслого Сина Божого, щоб Він Своєю благодаттю зміцнив наші зусилля жити і працювати гідно звання християнина, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути до миру та взаєморозуміння і, згідно з вченням апостола Павла, нести тягарі одне одного. Амінь.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

+ Варсонофій - єпископ Ужгородський і Закарпатський
Православної Церкви України
Пасха Христова – 2025 рік, місто Ужгород.